На полкружки

26

Невеличка кав’ярня в обласній столиці на місцевому «Арбаті». Затишний інтер’єр, непоганий кави. У закладі пусто — тільки ми попиваємо кави. Я в цьому місті проїздом, настрій хороший — вагаюсь, чи залишити чайові хлопчикові-офіціантові.

Він покарав себе сам. Мій настрій різко кудись зникло після того, як він приніс мені здачу з тисячної купюри. Милі ви мої офіціанти! Не в перший раз, на жаль, стикаюся з подібним: здача в вигляді дрібниці таємничим чином не доноситься до клієнта. Тобто хлопчик сам собі вирішив чайові у вигляді чотирьох рублів? Ну що ж!

Після кави залишився мерзенний присмак, настрій було зіпсовано, довелося висловитися, але вибачень я не дочекалася. Якщо у вашому закладі прийнято рахувати чужі гроші і заздалегідь (ще до того, як я цього захочу!) залишати собі якусь суму, то не розраховуйте, що вона буде більше тієї дрібниці, яку ви не потрудилися мені віддати.