Незручно спати на стелі

61

Важко з людьми, які не вміють відмовляти.

Живемо удвох з сестрою. В один прекрасний день вона приносить щось — пальто такого кольору, розміру і фасону, що жодна з нас в здоровому глузді і тверезому вигляді його не вдягне.

— Що це?!

— Це мені сусідка (колега, подруга) віддала, їй стало мало (разонравилось, купила інше), а викидати шкода, воно ж ще майже нове…

— Ти його будеш носити?

— М-м-м…

— І я ні. Чому не сказала: «Ні, дякую, мені не треба»?

— Незручно відмовляти.

Тому в нашому гардеробі у кількості невимовної живуть чужі ношені речі, які нікому з нас не потрібні. Періодично я влаштовую розбір завалів, зовсім непридатні відправляю на смітник або перетворюю в статеві ганчірки, а відносно пристойні, але особисто нам ніяк не підходять, здаю куди-небудь в благоЕкшн ні пункти.

Окремо вражають люди, які вважають можливим віддавати друзям і колегам не просто шмотки, які «стали малі» або «набридли» (але при цьому зберегли щодо товарний вигляд), а зовсім вже некондиційне барахло — непоправно постраждалі при фарбуванні сукні, кофтинки з неотстиранными плямами не зрозумій чого, розпороті по шву брюки, куртки, з яких вирізані (видерто?) цілі шматки…

Досі в моїй шафі місце займають речі, які ні я, ні сестра не маємо і мати не будемо. Тому що хтось не вміє відмовляти доброхотным дарувальникам. Незручно ж, право.