Помічник дня

74

Купував я як-то костюм у відомому в Новосибірську магазині на букву «З». Політика цього магазину така: продавець-консультант, який вам допомагав, пише олівцем поруч зі штрих-кодом свій чотиризначний код. Ніби як система заохочень.

Заходимо ми в цей магазин, просимо показати нам стійку з певним розміром, заздалегідь знаючи, що нам потрібно. Консультант невдоволено махає рукою в один з кутів залу. Вибираємо костюм, ремінь в штани і краватку — консультанти весь цей час відсутні в прямій видимості. Стаємо в чергу. Перед нами досить солідний дядько, теж з костюмом у руках. Підходить його черга. Костюм пробивають, але касирка не знаходить вищезазначеного коду на бирці.

— Чоловік, а хто вам допомагав з вибором костюма?
— Ніхто, я сам вибрав.
— Але так не може бути! Це елітний, дорогий костюм, хтось повинен допомагати.
— Ні, мені ніхто не допомагав. Я що, поганий костюм вибрав?
— Ні, ну просто…

Чоловік вистачає першу проходить повз консультантка і каже:

— Вона мені допомагала.

Касирка задоволена (програму виконала), вибиває чек і забирає гроші. В цей час до нас підходить інша консультантка; помітивши, що у нас бирка теж чиста, блискавичним рухом чиркає свій номер на ній і видаляється.

Деяким хоча б чесно намагаються продати додаткову техніку (це шматок хліба продавців, як не крути), а на нас безсовісно заробили свої відсотки люди, які з нами навіть не розмовляли.