Людина з камяним обличчям

10

Я не емоційна людина. Взагалі. Тобто емоції я відчуваю, але вони проходять швидше, ніж я встигаю зреагувати на їх появу. Налякавши мене, ви не отримаєте відразу в обличчя, а будете спостерігати картину дуже задумливого людини, яка розмірковує на тему «що це було?». Таких людей називають в нормальному світі «спокійний». Але не в нашому.

Помер родич. Спокійно сидиш, перетравлюєш, не беручи участь у загальному горі. Відразу ярлик: байдужий.

Брат зламав руку. Мовчки тягнеш його в травмпункт, згадуючи по шляху телефон класного керівника. Тут же дзвінки. Розмірено все описуєш, особливо не поспішаючи. Куди? Рука-то вже зламана. Знову ярлик: бездушна скотина.

В новинах про теракти, повені, вбивства — все переживають, голосять, обговорюють. Мовчки займаюся своїми справами. «Тебе це абсолютно не хвилює?!» Не повірите — хвилює, але порожній трьоп нічого не змінить. А на більше ви не здатні. Прикро? Так. Але це правда. І нема чого було плювати мені в обличчя і ляскати дверима.

Робота? Я гейм-дизайнер. Мені плювати на ваше ниття на форумі. Це не в моїй зоні відповідальності. Щодо квестів — будь ласка. Всі? Все працює? Поки що. Що-що? Я черствий? Мені потрібно працювати, щоб таких, як ти, не набігло ще кілька десятків.

Народ, у людей з кам’яними обличчями є почуття і емоції. Просто ви такі тугі, що вам до них не дістатися. Так що продовжуйте далі бігати, як курки, махати руками, голосячи. А я буду думати і робити, не витрачаючи час. Одне прохання: отвалите. Я сам звернуся.