Що було, то пройшло

31

Я, на відміну від автора історії «Давай дружити», не люблю залишатися друзями з колишніми. Може бути, тому що вибираю хлопців не за принципом «шобы було», а може, тому що на момент розставання ще залишаються якісь почуття. Я чесно намагалася, але…

Леш, ми з тобою розлучилися за обопільною згодою, домовилися дружити. У підсумку перша ж дружні посиденьки закінчилася фразою «поїхали до мене?». Ні, не поїхали.

Кирило, було дуже мило повідомити мені після розриву, що у тебе є велика платонічна любов в іншому місті, а я так, тимчасовий варіант. Я, як порядна один, навіть намагалася переконати тебе летіти до своєї мрії і добиватися її. Хто в підсумку засцяв кудись їхати і запропонував знову зійтися?

Ні, Ігор, я не хочу мчати до тебе вночі «скласти компанію старому другові». По-перше, якщо ти забув, що ти планував на мені одружитися ще кілька місяців тому, а по-друге, положення коханки в відсутність твоєї нової нареченої мене не влаштовує.

Сергійко, поясни мені ти, чому до заявленої тобою «дружбу з привілеями» додавалися квіти, ресторани і прогулянки при місяці? Зрозуміло, що ти просто боїшся будь-якої відповідальності, але мені-то як адекватно реагувати?

Милі колишні, запам’ятайте, будь ласка: якщо ви так рветеся в френдзону, сидіть і не рипайтеся. Не варто псувати дружбу сексом.