Тільки лінь і нічого, крім ліні

6

Більше всього на світі я ненавиджу одну фразу: «Не лінуйся». Ця погань буквально переслідує мене. «Давай, не лінуйся», «Воруши попою», «Іди пороби що-небудь, а то зовсім до комп’ютера приросла», «Негайно установи стопіцот цих програм, ну і що, що вони тобі не потрібні, вони у всіх є», «Роби так, як я вважаю за потрібне, не лінуйся»… Не-на-бачу.

Червоний атестат, золота медаль — це лінь? Червоний диплом на бюджетному місці з чистим ЄДІ балів — це лінь? Робота відразу після випуску, шість днів у тиждень, підйом о шостій ранку, жодного пропуску — це лінь? Паралельна заочна навчання, другий диплом — це лінь? Хобі, яке приносить невеликий, але прибуток — лінь?

Як я втомилася. Завжди мало. «Ледача, лінива, нічого не хочеш». Жити я не хочу. Так не хочу. Скоро я закінчу. Звичка, що вдіяти. Закриюся в себе і буду насолоджуватись хвилями ентропії та інерції. Я буду плавати по них, загрібаючи руками і зловісно регочучи. І ніхто не посміє вказувати мені. Мені не потрібно щось вічно робити, щоб виправдовувати своє існування і доводити, що я гарна.