Зберігайте банки в баночных банках

16

Мене задовбали банки. Не ті, які займаються законним відбиранням грошей у населення, а ті, які скляні. Літрові, пів-літрові, трилітрові — тисячі їх. Вони переслідують мене всюди.

Може, карма у мене така, але де б я не жила, — завжди існує область простору, окупована ними. У батьків порожніми банками забита вся комора, пара полиць на кухні стелаж в коридорі. Якщо купується якийсь продукт в скляній банці, після його з’їдання банку ретельно миється і поповнює скляну армію.

Ні, коли у нас була дача (хоча назвати дачею цю плантацію третину гектара язик не повертається), зберігання банок був якийсь сенс, бо на дачі в асортименті росли овочі і ягоди, які можна пустити на соління і варення. Але дачу ми вже років п’ять як продали, а чортові банки тільки збільшилися в кількості. Моє питання «Ну нащо мені чорні б-ем?!» зустрічається щирим подивом: ну, а як же, раптом знадобиться?

Тепер я живу окремо від батьків, але баночна карма мене знову наздогнала. Мої сусіди по квартирі, молода сім’я, страждають все тієї ж банкофилией. Не в таких поки масштабах, але банками заставлений увесь підвіконня і верх кухонних шаф. У цих дачі немає і ніколи не було, але «мало, раптом за грибами підемо — солити-маринувати треба ж чимось». Це ж як треба ходити за грибами, щоб три десятки банок намариновать?..

Ні, за грибами-ягодами я і сама люблю сходити. І іноді варю варення. Але мені для цих цілей вистачає трьох баночок різного розміру. Інші банки я безжально викидаю, з-за чого на мене дивляться як на ворога народу.

Загалом, дістало це колекціонування непотрібних ємностей, з-за яких не вистачає місця для потрібних речей. Зберігали б їх, чи що, де-небудь під ліжком, де вони очі не муляє…