З ранку вибачився — весь день вільний

33

Багатьом моя задолбашка здасться дрібницею, але мене дуже засмучують і дратують люди, які не люблять вибачатися.

Ці люди вважають можливим, зробивши щось не так, просто піти далі, ніби нічого не було. І чомусь дуже дивуються, коли помічають, що постраждали від їх вчинку стали ставитися до них гірше. Більш того, нелюбителі вибачень мають нахабство звинувачувати в цьому постраждалих.

«Ну не люблю я вибачатися! — гордо заявляють вони. — Такий вже я людина». А який — такий, мабуть, і не замислюються. Хоча очевидно, якийсь не вміє визнавати свої помилки і володіє хворим самолюбством.

Та на здоров’я, вас ніхто не примушує, не хочете вибачатися — не треба. Тільки от потім не треба дивуватися, а тим більше обурюватися тим, що не дочекалися від вас покладених вибачень в кращому випадку стали ставитися до вас холодніше і перестали довіряти, а в гіршому — почали відповідати тим же.

«Вибаченнями не виправити того, що сталося», — ви виправдовуєтеся. Так, зате ними можна виправити душевний стан потерпілої сторони та її ставлення до вас. Виходить, вони для вас не важливі, в будь-якому випадку не важливіше власної необґрунтованою гордині.

До речі, коли ви вибачаєтесь, навіть не відчуваючи за собою провини, вас все одно пробачать. Просто тому, що ви попросили, а відмовити в такій ситуації складно. А ось якщо усвідомлюєте свою провину, але не просіть пробачення, — маєте всі шанси не тільки його не отримати, але і виглядати непорядним людиною, яким, власне, і є.

До того ж ваше «не люблю вибачатися» — до першого принципового потерпілого. Я особисто позбавила декількох людей від цього недоліку. Тепер вони вибачаються навіть тоді, коли не впевнені, винні чи ні. У всякому разі, переді мною. Обожнюю ламати подібних і відновлювати справедливість! Такий вже я людина. І, до речі, я така не одна, так що вчіться просити прощення, поки самі від себе не задолбались.