По обкладинці проводжають

5

З півроку тому з’їхала від батьків. Всі речі відразу забрати не вдалося — перевозила частинами, до недавніх пір там залишалися тільки книги. Так от, дзвонить мені мама недавно і каже:

— Ми в твоїй кімнаті ремонт почали, стали книги переносити, а там є кілька дуже старих обкладинках. Може, викинути їх?

Дивуюся, прошу відкласти до мого приїзду. Подумки перебираю те, що залишила — начебто ніяких непотрібних книг я не залишала, особливо старих теж не було. Не було з дуже простої причини: у моїх батьків є невелика слабкість викидати все, що на їх думку, виглядає не дуже новим, так і до книг вони байдужі.

Приїжджаю — ну, так і є. Відкладені два томи Жюля Верна, зібрання творів Діккенса і моє улюблене ілюстроване радянське видання «Знедолених».

Я нічого не маю проти тих, хто не любить читати, як і проти тих, хто читає тільки електронні або нові книги. Але будь ласка, давайте ж поважати тих, хто читає старі паперові видання! І не судити книги по обкладинці. У прямому сенсі.