Болванкой за дурню

81

Йду сьогодні на станції метро «Пушкінська» на пересадку. День, народу мало. Раптом відчуваю: хтось плескає по плечу. Зупиняюся, попутно знімаючи навушники, обертаюся. Переді мною стоїть быдловатого виду мужик років тридцяти з мобілою у вуха і дивиться на мене виряченими очима.

— Ти чого тут ходиш, мене зачіпаєш?! — мужик кричить і б’є мене в груди. Не сказати, щоб сильно, але все-таки.

Я, м’яко кажучи, дивуюся, і не знаходжу нічого більш розумного, ніж запитати:

— Мужик, ти чого, зовсім ох@#л?
— Ти чого тут ходиш, мене зачіпаєш?! — і знову в груди.

Я вже налаштувався на серйозну розмову, але мужик розвернувся і пішов, наостанок обізвавши мене говнюком. Тільки Одного зрозуміти не можу: якщо б я зачепив когось, то відчув би, а такого не було. Або я його зачепив пакетом, в якому лежав тільки що куплений DVD? Адже він дуже важкий, триста грамів. Боляче, напевно, було…