Поговоримо про те, про се

6

Задовбали ті, хто сприймає матерів як придаток до дитини. Про що я? Так про спілкування. Якщо не знаєте, про що поговорити з матір’ю, запитаєте що-небудь про дитину. Хріновий принцип, дратує неймовірно.

Сиджу з донькою в черзі в поліклініці (у дорослому, не з ким залишити). Зі мною веде розважальну розмову бабуся. Так би, дивись, про пенсії б поговорила і про те, що при совку-то краще було, але… «А що каже? А як їсть? А какає як?» У мене на лобі, чи що, написано, що я горю бажанням все це обговорити?

Чергу в банку. Я, знову ж таки, з дочкою. За мною, як з’ясовується, багатодітна мати. «Ой, а вам скільки?» (Кому, мля, вам?!) «А що вже їсте? А як какає після рису?» (Це взагалі вбивчий питання. Так і хочеться відповісти — а як какаете ви після рису?)

Останній випадок добив. Сидимо в кафе втрьох з чоловіком і його колегою, обідаємо, дочка стільці терзає іграшку, обговорюємо моделі велосипедів — я собі хочу купити, поки не сезон і знижки. Тут чоловік відлучається поговорити по телефону. Сидимо, їмо. Мовчки. Мабуть, колезі здалося, що пауза затягнулася — і питання: «Базікаєте?» Ось так, ні з того ні з сього. Що? Хто? З ким?!

Навіщо, навіщо тобі це знати?! Ти взагалі ні разу не цікавишся дітьми, навіщо? Краще розкажи про великі, ти розбираєшся, і мені це Екшн сно цікаво! Не треба думати, що єдина тема, яка мене цікавить — це дитина. Задолбали.